В'ЯЧЕСЛАВ МЕДВІДЬ: ШЛЯХИ ДО ПІЗНАННЯ ТВОРЧОСТІ.

 

Відомий сучасний письменник Медвідь (справжнє прізвище Медвєдєв) В’ячеслав Григорович народився в селі Кодня Житомирського району в сім'ї службовців. Старшокласником впевнено торував творчу стежину на шпальтах житомирської районної газети. Писав про людей, прагнучи неодмінно хоч якоюсь рискою відтворити особливості сільських традицій, звичаїв, обрядів, захоплювався майстрами народної творчості, умільцями, прагнув зберегти найхарактерніші висловлювання в їх недоторканій красі.

Після закінчення 1968 року середньої школи із срібною медаллю навчався в Київського інституту культури, куди його зараховують на бібліотечний факультет, відділення масових та наукових бібліотек.

 З 1975 році повертається до Києва, працює у різних бібліотеках міста, у мережі книготоргу, видавництві "Дніпро". З 1988 року – на творчій роботі.

У 1981 році в Києві виходить книжка новел "Розмова". До книжки прози "Заманка" (1984) деякі критики поставилися вороже, не сприйняли лексики і стилістики автора. У творах В’ячеслава Медвідя ми бачимо реальний, реалістичний побут, але значно "спресований" оригінальною стилістикою.

Аж ось з’являються "Таємне сватання" (1987), "Збирачі каміння" (1989), "Льох" (2000) і, нарешті, "Кров по соломі" (2002). Часи змінилися і В’ячеслава Медвідя стали порівнювати з М. Прустом, Джойсом і Фолкнером.

Роман "Льох" – є експериментаторським, який жанрово не співпадає з класичним уявленням про роман. На сьогодні "Льох" є не лише одним із кращих у доробку письменника, а й одним із знакових серед творів нової генерації.

 Зміст роману «Кров на соломі»  присвячений рідному селу автора Кодні: його менталітету і жителям. В романі багато сюжетних побудов, сюжетних доль. Герої В’ячеслава Медвідя виступають носіями колективного досвіду, який завжди присутній у живій мові народу. Роман народжувався протягом 10 років.

"Я прославив своє село на Житомирщині, – сказав В’ячеслав Медвідь 4 березня 2003 р. на зустрічі із студентами-філологами Житомирського педагогічного університету. – Прославлю і в усьому світі".

Окремі твори В'ячеслава Григоровича перекладалися російською, іспанською, казахською, литовською та чеською мовами. Членом Спілки письменників України став у 1982 році. За роман «Кров по соломі» був відзначений Національною премією України ім. Т. Г. Шевченка та премією імені Євгена Бачинського (США) у 2003 році. Зараз живе та працює у місті Києві.