Книголюб

85 років від дня народження Олексія Євменовича Опанасюка – українського письменника, громадського діяча Житомирщини. Народився Опанасюк О.Є. 29 березня 1936 року в селі Дубрівка Брусилівського району Житомирської області у великій селянській родині. З 1980 до 2003 року Олексій Євменович очолював письменницький осередок у Житомирі, виконуючи обов'язки голови Житомирської обласної організації Спілки письменників України. Окрім цього, активно займався громадською діяльністю – член Української Ради Миру, заступник голови Всеукраїнського товариства Івана Огієнка та обласної ради Конгресу Української інтелігенції, кілька років – курінний отаман Житомирського Козацького коша. Олексій Євменович Опанасюк по праву належить до покоління літераторів, котрих прийнято називати «шістдесятниками». Це письменник, котрий долею покликаний зробити історико-літературний епос про значущі і маловідомі події з життя поліщуків, що близькі для нього за містом і часом. Його книги – синівська любов

Казка – це чарівна країна, де можна помандрувати незвіданими стежинами, відкрити двері у чарівний і неповторний світ, відвідати замок чудес, побувати на остові пригод та зустрітися з казковими героями, які вчать бути добрими і чуйними, дружніми і вихованими. Казки, казки… У світі їх багато, В них мрія людства, мудрість поколінь. То ж розгорніть сторінку в будень чи у свято І почерпніть наснагу і глибінь Казок народних, щоб душа прозріла І повернулась у дитячий вік. Щоб засвітилась радо, заясніла… І помудрішає дорослий чоловік.                                              Надія Красоткіна

                                   9 березня – день народження Великого Кобзаря. Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни, Чарівна українська природа! Широкі безмежні лани, степові дороги, тихий гай,   садок вишневий коло хати, кручі Дніпра-Славути, все так і просилось на папір… Прекрасна, неповторна, мальовнича природа України постає в багатьох творах Т. Г. Шевченка. Його поезії ніжні, ліричні, дуже близькі до усної народної творчості.                         Встала й весна, чорну землю                         Сонну розбудила,                         Уквітчала її рястом,                         Барвінком укрила.                                                     «Гайдамаки» З великим ліризмом малює поет знайомі з дитинства картини: безкраї степи, осяяні сонцем, верби понад водою, вітер у комишах, сині Дніпрові хвилі. Шевченко часто порівнює людей з природою.