Наша адреса: вул. Св. Йоана Павла II, 3      

«РОСЛИННІ СИМВОЛИ В ТВОРЧОСТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА»


                                 9 березня – день народження Великого Кобзаря.


Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни,

Чарівна українська природа! Широкі безмежні лани, степові дороги, тихий гай,

 садок вишневий коло хати, кручі Дніпра-Славути, все так і просилось на папір…

Прекрасна, неповторна, мальовнича природа України постає в багатьох творах Т. Г. Шевченка. Його поезії ніжні, ліричні, дуже близькі до усної народної творчості.

                        Встала й весна, чорну землю

                        Сонну розбудила,

                        Уквітчала її рястом,

                        Барвінком укрила.

                                                  «Гайдамаки»

З великим ліризмом малює поет знайомі з дитинства картини: безкраї степи, осяяні сонцем, верби понад водою, вітер у комишах, сині Дніпрові хвилі.

Шевченко часто порівнює людей з природою. Калина з лозою виступають як молоді дівчата – символ молодості і краси.

                       Зацвіла в долині

                       Червона калина

                        Ніби засміялась

                       Дівчина-дитина.

                                       «Зацвіла у лузі червона калина»

Явір уподобляється козакові:

                              Дніпро берег риє-риє,

                              Яворові корінь миє.

                              Стоїть старий похилився

                              Мов козак той зажурився                             

                                                    «Над Дніпровою сагою…»

 

Квіти й квіткові рослини не тільки наповнюють квіткові пейзажі, вони сповнені глибокою народною символікою.

 

Цілу Україну можна назвати барвінковим краєм.

Барвінок – символ молодості, кохання, шлюбу.

                          Барвінок цвів і зеленів,

                          Слався, розстилався,

                          Та недосвіт перед світом

                          В садочок укрався

                          Потоптав веселі квіти

                          Побив… Поморозив…

                          Шкода того барвіночка

                          Й недосвіта шкода!

                                                «Барвінок цвів і зеленів»

До числа найніжніших квітів належать лілеї, лілії, лелії. Згадаймо чудову поезію Т. Г. Шевченка «Лелія», в основі якої пісенне, баладне, народне. Лілія є символом духовної чистоти, цнотливості і чарів.

                             А весною, мов на диво,
                             На мене дивились.
                             А дівчата заквітчались
                              І почали звати
                              Лілеєю-снігоцвітом;
                               І я процвітати
                               Стала в гаї, і в теплиці,
                               І в білих палатах.

                                                               «Лілея»

Вишневий сад усюди супроводжує наші оселі, а образ вишні, виступає як символ рідної землі. При згадці про вишню на пам'ять зразу приходить така близька і люба серцю, знайома кожному поезія:

                                Садок вишневий коло хати,

                                 Хрущі над вишнями гудуть

                                                          «Садок вишневий коло хати»

Поет мріяв жити на українській землі, серед квітів і різнотрав’я, щоб «Дніпро був біля самого порогу». Мрія його збулася лише по смерті, і він навіки оселився на канівській горі, яку люди любовно назвали Тарасовою. З тих пір не вянуть квіти, що приносять вдячні нащадки до його останнього тихого дому.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Писемні пам'ятки України

«ЛЮДИНА З ІМЕНЕМ ДНІПРА»

«ДОВКІЛЛЯ: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА»