Наша адреса: вул. Св. Йоана Павла II, 3      

«Я - УКРАЇНИ СИН»


      
      Ім’я українського поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України Вадима Крищенка добре відоме шанувальникам української поезії та пісні.
 1 квітня 2020 року  йому виповнюється 85 років від дня народження.  Перші роки Вадима минули на берегах мальовничої річки Хомори у бабусі з дідусем у селі Глибочок Баранівського району в оточені незайманої поліської природи. Спогади про перші дитячі роки, любові до рідної землі вплітаються до багатьох віршів поета щирими зізнаннями:

                              Земля батьків не слово, не умовність,
                              А істина велика і проста.
                              Це отчий дім, невищерблена совість,
                              Могила діда в затінку хреста.

Це вони, дідусь і бабуся з добрим баченням світу і безмежною любов’ю до землі, благодатно вплинули на формування поетичного світогляду майбутнього поета.

Після повернення батька з фронту, Крищенки оселилися в Житомирі. Батько працював директором середньої школи №1 на Мальованці, де і навчався Вадим з 4 по 9 клас. Про це він з теплотою і любов’ю описує у вірші «Автобуси йдуть на Житомир».

                               Автобуси йдуть на Житомир –
                               Звичайний буденний маршрут…
                               Не чую ні спеки, ні втоми –
                               Дитинство зустрілося тут.
        
                                Забуте моє передмістя,
                                Яке ти зробилось тепер?
                                І дуб цей не зрушився з місця,
                                Лиш вітами небо підпер.

                               Мальованська школо, ти знову
                               Розносиш закличний дзвінок…
                               Тут слово ліпилось до слова,
                               Щоб склався найперший рядок.

                               Отут у футбол ми ганяли,
                               Із клоччя зробивши мяча…
                               Змінились будинки, квартали –
                               І пам'ять усе поміча.

                                  Крокую дорогою згадки
                               I тішуся цим, як дитя…
                              Дитинство, стелилась не гладко
                              Стежина твоя у життя.

Згодом навчався у школі №23, яку й закінчив. Як згадує сам Вадим Дмитрович, писати вірші він почав ще в школі. А далі майбутній поет- пісняр навчається в Київському Державному Університеті на факультеті журналістики. Тут активно бере участь у студентському театрі, відвідує літературну студію, якою керував Юрій Мушкетик, а старостою був Василь Симоненко.
 У 1963 році «Державне літературне видавництво» випустило в світ першу збірку поезій В. Крищенка «Тепла прорість», яка засвідчила про ніжний, але впевнений талант молодого митця.
У наступні роки з’явилися ще 30 поетичних збірок, назви яких говорять самі за себе – «Щирість», «Напруга дня», «Ясен день», «Допоки живу», «Дзвонар», та інші. Окремо слід відмітити збірки для дітей, серед яких є й такі, що написані вірменською та російською мовами. Поетична палітра Вадима Крищенка воістину багата. В його дивосвіті любов до сонця і хліба, рідних і друзів, до України, українців, осмислення людського буття, замилування красою неба і землі, звеличення любові і добра.
    Поетичне слово Вадима Крищенка правдиве і щире, високе і зрозуміле, заручене з не менш правдивою мелодією  полонить і тривожить людські серця уже кілька десятків літ. У його творчому доробку понад 40 поетичних книг, а пісень – понад тисячу. Під звуки пісні «Кришталеві чаші» крокує українське військо,  а твори «Я - України син» та «Вставайте, браття  українці» звучали на Майдані під час Революції  гідності, надихають воїнів АТО.
Якось тихо і непомітно, не вистоюючи в чергах за різними преміями та нагородами, Вадим Крищенко став улюбленим поетом для багатьох, а це вдається одиницям. Чого варті його пісні, які воістину стали народними. Вчитайтеся в поетичні рядки В. Крищенка, побудьте з ним наодинці, - і ви відчуєте, що його слово, його думка можуть перероджуватись у радість і добро, можуть ставати трепетними і глибокими почуттями, які надовго лишаються в людському серці.
  Сьогодні Вадим Крищенко «дійшов свого зросту і сили». Його внесок у сучасну поезію значний і вагомий. Думається, що він напише ще багато ліричних поезій. Щастя йому на поетичній дорозі!
Хай щастить вам, Вадиме Дмитровичу, хай щастить усьому українському народу, хай щастить нашій вільній, єдиній ненці Україні.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Писемні пам'ятки України

«ЛЮДИНА З ІМЕНЕМ ДНІПРА»

«ДОВКІЛЛЯ: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА»