«Я - УКРАЇНИ СИН»

      

      Ім’я українського поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України Вадима Крищенка добре відоме шанувальникам української поезії та пісні.

 1 квітня 2020 року  йому виповнюється 85 років від дня народження.  Перші роки Вадима минули на берегах мальовничої річки Хомори у бабусі з дідусем у селі Глибочок Баранівського району в оточені незайманої поліської природи. Спогади про перші дитячі роки, любові до рідної землі вплітаються до багатьох віршів поета щирими зізнаннями:

                              Земля батьків не слово, не умовність,

                              А істина велика і проста.

                              Це отчий дім, невищерблена совість,

                              Могила діда в затінку хреста.

Це вони, дідусь і бабуся з добрим баченням світу і безмежною любов’ю до землі, благодатно вплинули на формування поетичного світогляду майбутнього поета.

Після повернення батька з фронту, Крищенки оселилися в Житомирі. Батько працював директором середньої школи №1 на Мальованці, де і навчався Вадим з 4 по 9 клас. Про це він з теплотою і любов’ю описує у вірші «Автобуси йдуть на Житомир».

                               Автобуси йдуть на Житомир –

                               Звичайний буденний маршрут…

                               Не чую ні спеки, ні втоми –

                               Дитинство зустрілося тут.

        

                                Забуте моє передмістя,

                                Яке ти зробилось тепер?

                                І дуб цей не зрушився з місця,

                                Лиш вітами небо підпер.

                               Мальованська школо, ти знову

                               Розносиш закличний дзвінок…

                               Тут слово ліпилось до слова,

                               Щоб склався найперший рядок.

                               Отут у футбол ми ганяли,

                               Із клоччя зробивши м’яча…

                               Змінились будинки, квартали –

                               І пам'ять усе поміча.

                                  Крокую дорогою згадки

                               I тішуся цим, як дитя…

                              Дитинство, стелилась не гладко

                              Стежина твоя у життя.

Згодом навчався у школі №23, яку й закінчив. Як згадує сам Вадим Дмитрович, писати вірші він почав ще в школі. А далі майбутній поет- пісняр навчається в Київському Державному Університеті на факультеті журналістики. Тут активно бере участь у студентському театрі, відвідує літературну студію, якою керував Юрій Мушкетик, а старостою був Василь Симоненко.

 У 1963 році «Державне літературне видавництво» випустило в світ першу збірку поезій В. Крищенка «Тепла прорість», яка засвідчила про ніжний, але впевнений талант молодого митця.

У наступні роки з’явилися ще 30 поетичних збірок, назви яких говорять самі за себе – «Щирість», «Напруга дня», «Ясен день», «Допоки живу», «Дзвонар», та інші. Окремо слід відмітити збірки для дітей, серед яких є й такі, що написані вірменською та російською мовами. Поетична палітра Вадима Крищенка воістину багата. В його дивосвіті любов до сонця і хліба, рідних і друзів, до України, українців, осмислення людського буття, замилування красою неба і землі, звеличення любові і добра.

    Поетичне слово Вадима Крищенка правдиве і щире, високе і зрозуміле, заручене з не менш правдивою мелодією  полонить і тривожить людські серця уже кілька десятків літ. У його творчому доробку понад 40 поетичних книг, а пісень – понад тисячу. Під звуки пісні «Кришталеві чаші» крокує українське військо,  а твори «Я - України син» та «Вставайте, браття  українці» звучали на Майдані під час Революції  гідності, надихають воїнів АТО.

Якось тихо і непомітно, не вистоюючи в чергах за різними преміями та нагородами, Вадим Крищенко став улюбленим поетом для багатьох, а це вдається одиницям. Чого варті його пісні, які воістину стали народними. Вчитайтеся в поетичні рядки В. Крищенка, побудьте з ним наодинці, - і ви відчуєте, що його слово, його думка можуть перероджуватись у радість і добро, можуть ставати трепетними і глибокими почуттями, які надовго лишаються в людському серці.

  Сьогодні Вадим Крищенко «дійшов свого зросту і сили». Його внесок у сучасну поезію значний і вагомий. Думається, що він напише ще багато ліричних поезій. Щастя йому на поетичній дорозі!

Хай щастить вам, Вадиме Дмитровичу, хай щастить усьому українському народу, хай щастить нашій вільній, єдиній ненці Україні.